Біличанський ліс займає 6 462,62 га — саме таку площу 1 травня 2014 року Указ Президента України № 446/2014 додав до національного природного парку «Голосіївський» без вилучення в землекористувача. Цифра не «приблизно шість з половиною тисяч»: вона зафіксована в тексті указу і повторюється в проєкті організації території парку.
Масив лежить не «десь на Київщині», а в межах міста Києва — переважно в Святошинському районі, частково зачіпає Подільський. Із заходу він упирається в адміністративну межу з Київською областю й селищем Коцюбинське, зі сходу — у житлову забудову Біличів і Новобіличів. Для киян це найближчий великий лісовий масив на заході столиці, але режим тут не парковий, а заповідний: частина території закрита для вільного проходу.
Нижче — перевірені координати, документ про статус, що відомо про флору й фауну саме цього масиву, як доїхати громадським транспортом і які обмеження діють станом на 2026 рік. Там, де відкритих даних немає, це зазначено прямо.
Де знаходиться біличанський ліс і які його розміри?
Указ № 446/2014 описує межі так: від вулиці Генерала Наумова до річки Ірпінь із заплавою й водоохоронною зоною і від Житомирського шосе до автомагістралі Київ—Ковель. Через масив протікають малі річки Нивка, Любка і Котурка. Це Святошинсько-Біличанський лісовий масив — північна частина НПП «Голосіївський», а не окремий парк із власною адміністрацією.
Площа 6 462,62 га — це більше за половину всього нацпарку після розширення. Землі лишилися в постійному користуванні комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» у складі «Київзеленбуду». 13 березня 2024 року Верховний Суд залишив у силі постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, якою громаді Києва повернули 3 000 га, які Бучанська районна рада намагалася приєднати до Коцюбинського.
Формулювання «найбільший нацпарк у межах європейського міста» часто повторюють у новинах, але окремого порівняльного реєстру площ міських нацпарків Європи в українських офіційних джерелах немає. Перевіреним лишається інше: це найбільший суцільний лісовий масив у межах Києва з режимом національного природного парку.
| Показник | Значення | Період / підстава |
|---|---|---|
| Площа масиву | 6 462,62 га | Указ № 446/2014 |
| Адміністративне місце | Святошинський район Києва (частково Подільський) | межі міста, 2024 |
| Землекористувач | КП «Святошинське ЛПГ» без вилучення | той самий указ |
| Зона відпочинку «Біличі» | 26 га | план КП «Святошинське ЛПГ» |
| Пам’ятка «Романівське болото» | 30 га | з 1979 року, у складі масиву |
| Спірна ділянка з Коцюбинським | 3 000 га повернуто Києву | Верховний Суд, березень 2024 |
Джерело: Указ Президента України № 446/2014 від 1 травня 2014 року; стратегічний план КП «Святошинське лісопаркове господарство»; постанова Верховного Суду щодо меж Коцюбинського, березень 2024 року.
Чи є ліс під охороною держави?
Так. Після указу 2014 року Біличанський ліс — не «звичайний міський лісопарк», а частина національного природного парку загальнодержавного значення. Категорія МСОП для таких територій — II. Межі нацпарку винесли в натуру й відобразили на кадастровій карті лише 2021 року — сім років після підписання документа.
Перевірено документом: Указ Президента України № 446/2014 від 1 травня 2014 року «Про зміну меж національного природного парку „Голосіївський“» (опублікований на сайті глави держави, чинний). Ним територію парку розширено на 6 462,62 га земель «Київзеленбуду» без вилучення в землекористувача. Режим території визначають Закон України «Про природно-заповідний фонд України» і проєкт організації території НПП «Голосіївський».
Вільне відвідування стосується зон регульованої та стаціонарної рекреації й господарської зони. Заповідна зона північної частини сформована навколо ботанічної пам’ятки загальнодержавного значення «Романівське болото» та загальнозоологічного заказника місцевого значення «Річка Любка». Там заборонені прохід сторонніх осіб, стоянка транспорту, вогнища й більшість рекреаційних заходів. На всій території парку з 1 квітня до 15 червня обмежені роботи й заходи з підвищеним шумом — період масового розмноження тварин.
Окремо діють розпорядження воєнного стану. Державна екологічна інспекція Столичного округу ще в жовтні 2025 року нагадувала про заборону відвідування лісів Києва й області, запроваджену КМДА та Київською ОВА через ризик вибухонебезпечних предметів і пожеж. Перед виходом варто звірити чинність саме цього обмеження: воно може діяти навіть тоді, коли режим нацпарку формально допускає прогулянку.
Які рослини і тварини там живуть?
Північна частина НПП — це переважно соснові та сосново-дубові ліси Київського Полісся, а не дубово-грабові масиви Голосієва. Залісненість оцінюють у 85–90%; решту займають болота, річки й ставки на Нивці. Окремої повної інвентаризації флори лише Біличанського лісу в відкритому доступі немає: опубліковані списки частіше стосуються всього парку або південної, лісостепової частини.
Для Святошинсько-Біличанського масиву науковці парку наводять щонайменше 12 видів рослин із Червоної книги України, серед них підсніжник білосніжний, цибуля ведмежа, лілія лісова, косарики черепитчасті, береза низька, пухирник малий, сон розкритий і сон лучний, коручка болотна. На Романівському болоті збереглося одне з небагатьох евтрофних боліт півдня Українського Полісся з реліктовою березою низькою.
По всьому НПП «Голосіївський» обліковано 192 види хребетних: 21 вид риб, 11 земноводних, 7 плазунів, 108 птахів, 45 ссавців. Для самого Біличанського масиву адміністрація парку згадує болотну черепаху, борсука, куницю, єнотовидного собаку; у заплаві Ірпеня й долині Любки тримаються водоплавні птахи. Точної щільності популяцій по кварталах лісгосп у відкритих звітах не публікує.
Найспокійніший сезон для спостережень — пізня весна після 15 червня, коли знімають шумові обмеження, і рання осінь. Зривати первоцвіти, зокрема підсніжник і сон, заборонено незалежно від сезону.
Як туди дістатися з Києва?
Найзручніший варіант для більшості киян — метро Святошинсько-Броварської лінії до станцій «Академмістечко» або «Житомирська», далі наземний транспорт у бік Новобіличів, Біличів і траси Р-30 (Новобіличі—Ірпінь). До узлісся ходять автобус № 97 і маршрутні таксі № 379, 420, 422, 497; найближчі зупинки — у районі вулиць Підлісної, Генерала Наумова, Булаховського. Від зупинки до кромки лісу — 8–15 хвилин пішки.
Із центру міста дорога займає орієнтовно 40–60 хвилин з пересадкою. Проїзд оплачується за тарифом міського перевізника в застосунку «Київ Цифровий». Власним авто під’їзд можливий з боку Новобіличів і траси Р-30; організованих паркінгів нацпарку на узліссі немає, машини лишають біля житлової забудови. В’їзд транспорту вглиб лісу на території ПЗФ заборонений, окрім спецтранспорту.
Маршрут «сісти на метро й одразу опинитися в упорядкованому парку з касою» тут не працює. Це лісовий масив на межі міста, а не Голосіївський парк імені Максима Рильського з алеями й режимом міського парку.
Що там є для відвідувачів і якими правилами вони керуються?
КП «Святошинське ЛПГ» обліковує зону масового відпочинку «Біличі» площею 26 га — одну з 13 зон господарства. У стратегічних планах підприємства фігурують окремі елементи благоустрою: вхідні групи, навіси, дитячі майданчики, годівниці. Суцільної мережі маркованих екостежок, туалетів і офіційних паркувальних майданчиків саме в Біличанському лісі адміністрація НПП у відкритих матеріалах не описує: обладнані маршрути парку зосереджені переважно в голосіївській частині.
Правила ті самі, що для всього нацпарку. Заборонено пересуватися квадроциклами та іншим моторним транспортом, розпалювати багаття поза відведеними місцями, пошкоджувати кору й коріння, ламати гілки, зривати рослини, турбувати тварин і залишати сміття. Самовільна рубка, зокрема заготівля сухостою й вітровалу, на землях ПЗФ є порушенням; для громадян штраф — 30–60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Рибальство можливе лише там і в той спосіб, які допускає режим конкретної зони; у заповідній зоні воно закрите.
Найсильніше заперечення звучить так: «статус нацпарку на папері, на стежках ніхто не стоїть, тож правила можна ігнорувати». На практиці це не скасовує двох речей. По-перше, заповідна зона біля Романівського болота й річки Любка за проєктом організації території закрита для стороннього проходу — потрапляння туди є порушенням незалежно від того, чи чергує інспектор. По-друге, паралельно можуть діяти міські й обласні заборони воєнного стану на відвідування лісів; їх перевіряють не «на око», а за чинним розпорядженням КМДА чи Київської ОВА.
Чи є в лісі проблеми?
Головна проблема останніх півтора десятиліття — не «затишок», а земельні претензії. У 2008 році Коцюбинська селищна рада роздала в лісі сотні ділянок; прокуратура скасувала більшість актів, але станом на літо 2025 року на кадастровій карті в межах масиву все ще лишалися десятки раніше розпайованих наділів, а частина справ і далі розглядалася в Ірпінському міському суді.
У 2021 році Бучанська районна рада спробувала розширити Коцюбинське майже на 3 000 га за рахунок лісу. Суди це скасували, фінальну точку поставив Верховний Суд у березні 2024-го. Окремо оскаржували сам указ 2014 року: релігійна громада намагалася через ділянку під храмом біля траси Р-30 поставити під сумнів статус усього масиву. Міндовкілля публічно підтверджувало, що ліс має найвищий природоохоронний статус і входить до Голосіївського парку.
У січні 2025 року техніка забудовника заходила на територію колишнього дитячого табору «Святошин» — близько 8 га всередині масиву, які до нацпарку не включили й продали з балансу Фонду держмайна. Санітарні й інші рубки на межі житлової забудови періодично стають предметом взаємних заяв селищної влади Коцюбинського та адміністрації парку; незалежної зведеної статистики незаконних рубок саме по Біличанському лісу за 2025–2026 роки у відкритому доступі немає.
Охоронної (буферної) зони навколо нацпарку досі немає. Інфраструктура утримання — сміттєві баки, регулярне прибирання віддалених кварталів, суцільне маркування стежок — у звітах лісгоспу описана фрагментарно. Це не доводить «суцільних звалищ», але й не дозволяє говорити про впорядкований міський парк.
Часті запитання
Чи можна просто приїхати й гуляти?
Лише якщо на цей день не діє заборона відвідування лісів Києва і маршрут не заходить у заповідну зону біля Романівського болота та річки Любка. Перед виходом перевіряють розпорядження КМДА й повідомлення НПП «Голосіївський».
Чи платний вхід?
Окремого квитка на Біличанський ліс немає. Платним лишається лише проїзд громадським транспортом. Це не скасовує штрафів за порушення режиму ПЗФ.
Де саме починається ліс від метро?
Найближчі виходи — станції «Академмістечко» і «Житомирська». Далі автобус № 97 або маршрутки на Новобіличі й Ірпінь; пішки від зупинок узлісся досяжне за 8–15 хвилин. Єдиної «центральної брами» немає.
Чи безпечно заходити вглиб масиву?
Північно-західний край межує з Коцюбинським, де 2022 року проходила лінія оборони Києва. Навіть за відсутності формальної заборони доцільно триматися відомих просік і не заходити на заболочені ділянки долини Любки без підготовки.
Коли краще приходити, якщо потрібні рослини й птахи?
Після 15 червня, коли закінчується період тиші для тварин, і на початку осені. Збір червонокнижних рослин і грибів у заповідній зоні заборонений у будь-який місяць.
Що робити далі
Якщо планується коротка прогулянка з боку Біличів чи Новобіличів — спочатку перевірити, чи не відновлена заборона відвідування лісів Києва, потім їхати метро до «Академмістечка» й далі автобусом № 97 або маршрутками 379/420. Час у дорозі з центру — близько години, без окремої плати за вхід.
Якщо мета — болото, річка Любка чи «дикі» квартали на межі з областю, маршрут варто звірити з функціональним зонуванням НПП: частина цієї смуги в заповідній зоні. Туди без дозволу адміністрації парку заходити не можна.
Якщо потрібне місце з лавками, майданчиком і передбачуваним благоустроєм — орієнтир зона «Біличі» (26 га) на обліку Святошинського ЛПГ, а не глибина масиву. Для скарги на рубку, звалище чи забудову фіксують кадастровий номер ділянки й звертаються до адміністрації НПП «Голосіївський» або Держекоінспекції Столичного округу, а не «в мерію на словах».
Якщо ділянка біля лісу фігурує в оголошенні про продаж чи забудову — перевіряють шар кадастру й наявність об’єкта ПЗФ. Після рішення Верховного Суду 2024 року статус 3 000 га як території Києва вже не є «спірним на рівні чуток», але точкові наділи 2008 року в судах ще трапляються.
