Мости через Дніпро мають стратегічне значення для столиці, а обмеження руху на одній із ключових переправ створює додаткове навантаження на інші маршрути. У Києві розробляють резервний транспортний сценарій на випадок пошкодження або тимчасового закриття мостів, зокрема розглядають насипні дамби з понтонами, збірні бетонні конструкції та тунель під річкою.
Перший напрям підготовки — посилення наявних мостів. Для їхнього захисту можуть застосовувати засоби протиповітряної оборони, радіоелектронної боротьби й радіотехнічної розвідки, а також фізичне прикриття: антидронові сітки та навісні елементи. Вони мають знизити ризик пошкодження дорожнього полотна, інженерних комунікацій і важливих частин споруд під час атак безпілотників, але абсолютного захисту від масованих ударів не гарантують.
Рух мостами під час повітряних тривог і після можливих пошкоджень планують коригувати залежно від технічного стану споруд, результатів обстежень і рівня загрози. Транспортній системі потрібно бути готовою оперативно змінювати маршрути, перерозподіляти потоки та забезпечувати пріоритетний проїзд екстрених служб. Резервні переправи розглядають як окремий напрям підготовки до надзвичайних ситуацій.
Найшвидшим із можливих рішень називають насипні дамби та понтонні переправи, зібрані з готових секцій. Попередня підготовка може тривати до трьох місяців: потрібно визначити безпечні місця, провести інженерні й гідрологічні дослідження, облаштувати під’їзди, перевірити несучу здатність конструкцій і встановити правила руху. Роботу переправи також доведеться контролювати з огляду на погоду, рівень води та інтенсивність потоку.
Резервні конструкції мають забезпечувати щонайменше половину пропускної спроможності наявних мостів, але не зможуть повністю їх замінити. На понтонах можуть обмежити масу й габарити транспорту, швидкість руху та проїзд залежно від погодних умов; потрібно буде розподілити потоки автомобілів, автобусів та аварійних служб. Бетонні переправи можуть краще підходити для регулярного навантаження, однак потребують більше часу, ресурсів, опор, під’їздів і систем водовідведення, освітлення та безпеки.
Наймасштабніший варіант — тунель під Дніпром, який міг би забезпечити сполучення, незалежне від стану надводних мостів. Для його будівництва потрібні геологічні дослідження дна й берегів, складні проєктні роботи, обладнання та тривалий час; вартість може сягнути десятків мільярдів гривень. Реалізація такого проєкту, як і масштабних бетонних переправ, можлива за умови державного фінансування та підтримки міжнародних партнерів.
