У селі Тарасівка Фастівського району Київської області стоїть не типовий модульний табір і не гуртожиток «на перекантуватися». Це повноцінне житлове містечко з вулицями, школою, лікарнею, укриттями, басейном і квартирами, у які можна заїхати з однією валізою. Станом на зиму 2025–2026 років у самій Тарасівці мешкають близько 1 640 людей — майже 500 родин із Херсонщини, Донеччини, Харківщини, Луганщини, Запоріжжя та Сумщини.
Проєкт фінансує американський підприємець Делл Лой Хансен через благодійний фонд «Місія Хансена в Україні». Житло надають безоплатно на строк до п’яти років: мешканці сплачують лише комунальні послуги. Частина родин уже викупила оселі за сертифікатами програми «єВідновлення» — таких близько 130.
Нижче — не рекламний огляд «усього, що варто знати», а практичний розбір: де саме стоїть комплекс, які типи житла є, хто реально проходить відбір, як подати заявку, чим Тарасівка відрізняється від інших локацій фонду і які очікування часто розбиваються об чергу з тисяч анкет.
Від зустрічі навесні 2023-го до п’ятої черги
Першу розмову про будівництво житла для людей, які втратили дім, віцепрем’єр Олексій Кулеба згадує як зустріч із Хансеном на Київщині навесні 2023 року. Від тієї розмови до заселення першої черги минуло вісім місяців. Будівництво в Тарасівці стартувало в червні, а 21 жовтня 2023 року ключі отримали 80 родин — понад 300 людей, серед них 104 дитини.
Делл Лой Хансен — бізнесмен зі штату Юта, засновник компанії Wasatch Group. Після початку повномасштабного вторгнення він спрямував в Україну понад 140 мільйонів доларів власних коштів. На місці проєктами керує Благодійний фонд «Місія Хансена в Україні»; директорка фонду — Наталія Зубченко. Юридична адреса комплексу: село Тарасівка, Боярська територіальна громада, вулиця Ольги Княгині.
Спочатку в планах фігурували близько 421–432 помешкання: індивідуальні будинки з гаражем площею близько 110 м², дво- та трикімнатні квартири (частина — інклюзивні), чотириплекси для дитячих будинків сімейного типу. Далі комплекс розростався чергами. 2 грудня 2025 року відкрили п’яту чергу: 16-квартирний будинок, гуртожиток на 40 ліжкомісць для літніх людей з прифронтових територій, простір для студентів ІТ-академії та «Шелтер Відновлення» для жінок, які пережили полон, сексуальне насильство й катування. Цю фазу зводили близько 300 днів — з березня 2025-го.
За два роки фонд вийшов за межі одного села. Окрім Тарасівки, оселі з’явилися в Софіївській Борщагівці, Колонщині, Мощуні, Андріївці, Бузовій і Макарівській громаді. Разом це вже понад 900 осель і близько 4 000 внутрішньо переміщених осіб. Окремо проєктують нове містечко на 720 одиниць житла в Глевасі.
Де стоїть комплекс і чим відрізняється від «просто села під Києвом»
Тарасівка — село Боярської громади Фастівського району, приблизно 25 кілометрів на південний захід від Києва. До Боярки рукою подати, до столиці — електричкою або автомобілем без багатогодинної «пробки в нікуди», якщо їхати не в пік. Для родини, яка виїхала з Куп’янська чи Херсона, це принципово: не модульне містечко серед поля без магазину й поліклініки, а населений пункт із власною інфраструктурою плюс доступ до ринку праці Києва й передмістя.
Усередині комплексу логіка інша, ніж у звичайній багатоповерхівці. Є двоповерхові секції, зблоковані будинки, дуплекси для великих родин, окрема «вулиця» одноповерхових будинків. Мешканці неофіційно називають одну з вулиць вулицею Гідності; офіційна адреса прив’язана до вулиці Ольги Княгині. Доріжки без високих порогів, низькі підвіконня, місця для візків і електроколясок — це не «бонус», а умова, без якої частина родин із інвалідністю просто не змогла б жити самостійно.
Поруч — дитячі та спортивні майданчики, альтанки для барбекю, футбольне поле, клубхаус. Є озеро й ландшафтний дизайн, через який комплекс іноді порівнюють із котеджним містечком, а не з соціальним житлом. Порівняння справедливе лише наполовину: зовнішній вигляд справді ближчий до приватного сектору, але юридичний статус — благодійне користування, а не власність (поки родина не викупить оселю окремим механізмом).
Яке житло дають і що саме входить в «заїхати з валізою»
Типи осель у Тарасівці змінювалися від черги до черги, але логіка лишилася тією самою: підібрати формат під склад родини, а не заганяти всіх у стандартну «двушку».
| Тип оселі | Для кого зазвичай | Що важливо знати |
|---|---|---|
| Індивідуальний будинок із гаражем (~110 м²) | Багатодітні родини, родини військових | Окремий двір, більше приватності |
| Двокімнатна квартира | Малі й середні родини | Частина квартир — інклюзивні, безбар’єрні |
| Трикімнатна квартира | Великі родини | Попит вищий за пропозицію, перші поверхи розбирають швидко |
| Чотириплекс / великі дуплекси | Дитячі будинки сімейного типу | Спільні зони для навчання й гри дітей |
| Гуртожиток (40 місць, 5-та черга) | Люди похилого віку після евакуації | Формат ближчий до супроводу, ніж до самостійної квартири |
Джерело: повідомлення КОВА, Мінрозвитку, БФ «Місія Хансена в Україні», 2023–2025.
Кожна оселя передається умебльованою: ліжка, шафи, стіл, посуд, холодильник, пральна машина, часто мікрохвильовка й кондиціонер. Це знімає найболючіший шар переїзду — ситуацію, коли людину «поселили», але спати ніде, варити ні в чому, а на техніку грошей немає.
Умови користування такі:
- проживання безоплатне до 5 років;
- оплата — лише комунальні послуги;
- договір користування, а не договір купівлі;
- пріоритет мають родини, які щойно евакуюються з небезпечних територій, багатодітні, ДБСТ, люди з інвалідністю, одинокі літні.
У реальних кейсах фонд іноді зараховує волонтерство на території (гурток, догляд за клумбами, прибирання майданчика) як внесок у спільне життя замість частини платежів за утримання території. Це не «відпрацювання за житло», а спосіб зібрати громаду з людей, які ще вчора не знали одне одного.
Школа, лікарня, 12 укриттів і сонячна станція
Якщо відібрати в людей дах, але лишити дітей без школи, а літніх — без лікаря, комплекс швидко перетворюється на ізольований анклав. У Тарасівці цей ризик закривали паралельно з житлом.
На території працюють дитячий садок і початкова школа — «Академія Хансена» (офіційно зареєстрована як заклад на вулиці Ольги Княгині, 9). Окремо будували більшу школу з англомовним компонентом: у планах фонду — English Immersion Academy. Для дітей, які змінили три школи за два роки війни, стабільний клас у пішій доступності важить не менше за квадратні метри.
Медичний пункт приймає сімейного лікаря (у містечку працював американський лікар Майкл Фіцджеральд), є гінеколог, стоматолог, педіатр. Це не заміна районної лікарні, але знімає чергу «доїхати в Боярку з температурою і без авто».
Клубхаус Hansen Village відкрили ще влітку 2024-го: басейн, тренажерний зал, кінотеатр, салон краси, кафе, простір для майстер-класів. Їдальня в окремі періоди годувала сотні людей безоплатно — насамперед тих, хто щойно приїхав і ще не встиг стати на ноги.
Безпека тут не декларація. На території облаштували 12 укриттів. Коли повітряної тривоги немає, ці приміщення працюють як зали для гуртків, зустрічей громади й дитячих занять. Напередодні відкриття п’ятої черги комплексу передали сонячну електростанцію потужністю понад 100 кВт — страховка на випадок ударів по енергосистемі.
Що змінила п’ята черга
До грудня 2025 року містечко було переважно «сімейним». Нова черга додала три формати, яких бракувало:
- гуртожиток для літніх — для людей, яким квартира «на п’ять років» не підходить, бо потрібен догляд і сусідство, а не самостійне господарство;
- простір ІТ-академії — шанс для молоді не випасти з ринку праці після переїзду;
- «Шелтер Відновлення» — закритий контур із медичною, психологічною, юридичною й соціальною підтримкою для жінок після полону та воєнних злочинів.
Останній об’єкт принципово інший за логікою. Це вже не «дайте ключі від двушки», а програма відновлення контролю над власним життям. Плутати шелтер із чергою на квартиру не варто: критерії відбору й режим перебування тут жорсткіші.
Хто проходить відбір і як подати заявку без самообману
Головне, що варто сказати прямо: місць завжди менше, ніж анкет. Тисячі родин подавалися на хвилях 2023–2025 років. Фонд не є державною чергою ВПО і не зобов’язаний заселити всіх, хто має довідку переселенця.
На практиці вищий шанс у тих, хто:
- фактично живе в зоні бойових дій або щойно виїхав за обов’язковою евакуацією;
- втратив житло, а не «шукає дешевшу оренду під Києвом»;
- готовий жити в спільноті — із правилами території, сусідами, іноді волонтерством;
- має склад родини, під який є вільний тип оселі (інклюзивна квартира, ДБСТ, місце в гуртожитку для літніх).
Типовий пакет для анкети такий: ПІБ усіх членів родини, телефон і e-mail, фото родини, коротко про роботу й доходи, опис обставин виїзду, регіон походження, бажана локація (Тарасівка / Софіївська Борщагівка / Колонщина). Далі — співбесіда. У частині випадків фінальне рішення ухвалюють після особистої розмови, інколи за участю самого Хансена, якщо йдеться про довге проживання, а не тижневу евакуацію.
Актуальні форми заявок фонд публікує хвилями — окремо на термінову евакуацію, окремо на сімейне містечко, окремо на «Чудо-містечко» для літніх. Стабільні точки, де з’являються нові набори: сайт Hansen Ukrainian Mission (hum.giving), сторінка фонду в Instagram hansen.ukrainian.mission, повідомлення Київської ОВА та Мінсоцполітики. Телефон гарячої лінії в публічних анонсах змінювався; орієнтуватися лише на номер дворічної давності ризиковано.
Багато хто стикається з ситуацією, коли анкету заповнили «про всяк випадок», живучи вже рік у відносній безпеці в іншому місті. Такі заявки фонд відсіює першими: пріоритет — ті, хто зараз під обстрілом, а не ті, хто хоче покращити побутові умови.
Тарасівка, Борщагівка, Колонщина: що обрати, якщо є вибір
Фонд свідомо не зводив усе до однієї локації. Формати різні, і помилка у виборі коштує місяців очікування.
| Локація | Формат | Оплата | Кому логічніше |
|---|---|---|---|
| Тарасівка, Містечко Хансена | Будинки, квартири, дуплекси, шелтер, гуртожиток | Комунальні, до 5 років безоплатно | Родини з дітьми, ДБСТ, люди з інвалідністю |
| Софіївська Борщагівка, Hansen Apartments | Викуплені квартири в наявній забудові | Комунальні; є трек доступної оренди | Ті, кому важлива близькість до Києва |
| Колонщина, «Чудо-містечко» | Окремі будинки для літніх | Часто повністю безоплатно, без обмеження строку | Люди похилого віку, зокрема з порушеннями мобільності |
Джерело: публічні умови програм фонду та матеріали Донбас SOS, 2024–2026.
Борщагівка зручніша, якщо хтось із родини вже працює в Києві. Тарасівка виграє інфраструктурою «все в одному дворі»: школа, садок, клубхаус, лікар. Колонщина — окрема історія: там модель ближча до захищеного житла для старших людей, а не до сімейного кварталу.
Окремий шлях — викуп. Коли родина отримує житловий сертифікат «єВідновлення», фонд і держава вже відпрацювали зв’язку: людина може викупити оселю в містечку й вийти зі статусу «користувача». Для фонду це також добре — звільняється місце для наступної евакуйованої родини.
Поширені міфи, які з’їдають час і нерви
Міф 1. «Це державне житло, достатньо стати в чергу ВПО». Ні. Це приватна благодійна програма. Довідка ВПО потрібна, але не гарантує ключі. Держава підключається точково — через сертифікати, землю, узгодження мереж, політичну підтримку черг.
Міф 2. «Поселять усіх із Донеччини / Херсонщини». Географія справді така, але фільтр — склад родини, терміновість евакуації, готовність жити за правилами комплексу й наявність вільного типу квартири.
Міф 3. «Після п’яти років виселять на вулицю». Формально строк користування обмежений. На практиці частина родин викуповує житло, частина переходить на програми оренди фонду, частина знаходить інше рішення. Гарантії «назавжди безкоштовно» в сімейному містечку немає — на відміну від моделі «Чудо-містечка» для літніх.
Міф 4. «Там ізоляція, як у таборі». Перші місяці 2023-го таке побоювання звучало часто. Далі з’явилися школа, маршрути до Боярки й Києва, робочі місця в самій громаді. Ізоляція лишається ризиком для людей без транспорту й без роботи, але це вже не «поле серед лісу».
Міф 5. «Заявку можна подати раз і чекати роками». Набори хвилеві. Стара анкета 2024 року не означає, що вас автоматично побачать у наборі 2026-го. Якщо обставини змінилися — евакуація, зруйноване житло, поява дитини з інвалідністю — анкету варто оновлювати, коли фонд відкриває новий прийом.
Що робити, якщо відмовили або житло «не зайшло»
Відмова — найчастіший результат, і це не вирок. Практичний маршрут після «ні» такий.
По-перше, уточнити причину. Якщо відсіяли через «немає вільної трикімнатної на першому поверсі» — це не відмова назавжди, а брак конкретного типу. Якщо через те, що родина вже рік живе в безпечному регіоні — шанс з’явиться лише за нової хвилі або іншої програми.
По-друге, розглянути сусідні формати фонду: короткострокову евакуаційну квартиру в Борщагівці (іноді до 6 місяців із подальшим треком оренди), «Чудо-містечко», гуртожиток для літніх у самій Тарасівці.
По-третє, паралельно тримати державні інструменти: житловий сертифікат «єВідновлення», соціальну оренду громад, програми місцевих рад. Київська область на обліку тримає понад 230 тисяч ВПО; благодійні містечка закривають лише частку потреби. Чекати лише Хансена — стратегія з високим ризиком.
Якщо вже заселилися, а сусіди, правила чи відстань до роботи не підходять, розмову варто починати з адміністрації містечка, а не з публічного скандалу. Комплекс живе як мала громада: конфлікт у під’їзді швидко стає конфліктом усієї вулиці.
Коли варто звертатися по фахову допомогу окремо від фонду: юридичний супровід викупу за сертифікатом, оформлення інвалідності для інклюзивної квартири, фіксація воєнних злочинів для шелтера, спори щодо зруйнованого майна на ТОТ. Фонд дає дах і базовий супровід, але не замінює адвоката й правозахисну організацію.
Чому модель працює — і чому її не скопіювати одним рішенням Кабміну
Сила Тарасівки не в квадратних метрах. Меблі, школа, лікар, укриття й п’ятирічний горизонт знімають хаос, у якому людина після евакуації витрачає всю енергію на виживання. З практики правозахисників і координаторів ВПО видно інше: найбільше ламає не відсутність дивану, а невизначеність «де ми будемо через три місяці».
Слабке місце моделі — масштаб. Навіть 4 000 місць на всю мережу фонду — це крапля проти сотень тисяч переселенців лише на Київщині. Друге обмеження — залежність від одного мецената. ЄБРР розглядав кредитну лінію до 100 мільйонів євро на програми доступного житла за участю Хансена; якщо цей контур запрацює, логіка зміниться з «подарували будинок» на «збудували ринок соціальної оренди». Поки що якір лишається філантропічним.
Третє обмеження — відбір. Спільнота працює, доки в ній живуть люди, готові до правил. Відкрити ворота «для всіх із довідкою» означає зруйнувати те, що відрізняє містечко від гуртожитку. Тому черга й співбесіда — не бюрократичний каприз.
На 2026 рік горизонт такий: добудова шкільної інфраструктури, нове містечко в Глевасі на 720 одиниць, розмови про Hansen Village 2 у самій Тарасівці, розширення програм для літніх. Паралельно держава вчиться вшивати сертифікати «єВідновлення» в приватні комплекси — і це, ймовірно, найважливіший інституційний слід проєкту, сильніший за будь-яку церемонію відкриття черги.
Ключові інсайти. Містечко Хансена в Тарасівці — не «безкоштовна квартира від держави», а благодійна громада з жорстким відбором, мебльованим житлом на строк до п’яти років і власною соціальною інфраструктурою. Актуальна ємність локації — близько 500 родин; мережа фонду на Київщині — орієнтовно 900 осель і 4 000 людей. Подавати заявку має сенс тим, хто зараз виїжджає з небезпеки або не має жодного стабільного даху, а не тим, хто шукає вигіднішу оренду. Найкоротший шлях до правдивої інформації — офіційні хвилі набору фонду, а не перекази в чатах. І окремо: навіть вдалий заїзд у Тарасівку не скасовує роботу з державними програмами відновлення — саме через них частина родин уже перетворила тимчасову адресу на власну.